Чому я обрала професію педагога? Що надихає мене в ній? Ці запитання я задаю собі постійно. Щодня я бачу учнів, які дивляться на мене широко розплющеними очима, очікуючи чогось незвичного і цікавого. А що я можу дати їм? Що взагалі може дати одна людина іншій? Крім крапельки тепла. Що я можу? І що я хочу?
Моє педагогічне кредо: «Зробити світ кращим і добрішим». Я хочу зробити так, щоб мої учні також хотіли і могли змінити світ на краще! Щоб люди раділи кожному новому дню, раділи життю. Щоб, прокидаючись вранці, хотілось посміхнутися, обійняти рідних та побачити, що сьогодні вони здорові та щасливі.
Мій педагогічний стаж становить 24 роки. Поряд
із бажанням працювати, росте професіоналізм, досвід, розуміння. Все, що я роблю – роблю невипадково
та недарма. За час роботи у школі я досягла чималих успіхів, які надихають мене йти далі, не зупинятися на досягнутому. А головне, що досягти чогось в цій професії неможливо без талановитих дітей, бо робимо дітей талановитими лише ми. Тому, коли мої вихованці стають призерами конкурсів, виступають на сцені чи навіть просто проявляють зацікавленість у навчанні і хочуть якомога більше дізнатись, прийти на додаткові заняття, мене переповнюють
почуття гордості не тільки за них, але і я пишаюсь собою. Пишаюсь тим, що ношу це почесне звання – Учитель.
Я вірю – кожна дитина талановита! Але талановита по-своєму. Педагогу необхідно лише допомогти йому розкрити
свій потенціал, показати всі свої можливості. І я, як педагог, завжди маю мету: побачити, розгледіти, не упустити в дитині все найкраще, що у ній є, і дати поштовх до самовдосконалення через розвиток творчості. Я хочу, щоб мені завжди вистачало терпіння розгледіти в дитині зірочку, підтримати, підказати, допомогти їй направити свою енергію в потрібне русло. А ще потрібно створити їй сприятливі умови для цієї творчості. Необхідно стільки зробити! Мені самій зробити… А це нелегко…
Бути учителем – це вміння спілкуватися з дітьми, бачити світ їхніми очима. Я переконана, що розуміння між учителем та учнем може досягатися тільки шляхом спілкування. Спілкування – це урок співтворчості, урок свободи, де кожен може висловитися, не підлаштовуючись під іншого. Спілкування – завжди
відкриття. Насамперед – для самого учителя, який за допомогою дітей «відкриває» себе і уже потім ключем власної
особистості в кожному з них відкриває особистість.
Професія педагога потребує величезних зусиль і затрат часу, проте це так мало у порівнянні з тим, що у дитині зберігається віра в те, що вона все може! А, я вважаю, що віра – це велика сила. І коли ти по-справжньому віриш, віриш в себе, віриш у своїх вихованців, у тебе з’явиться стільки енергії, що з цією енергією всім разом можна зробити багато чого, і навіть запалити на небі нову зірочку. А це важливо. Адже «якщо зорі запалюють, значить, це комусь потрібно».
Немає коментарів:
Дописати коментар